понеділок, 29 березня 2021 р.

Л. Українка."Лісова пісня".

 

                        Українська література   10 клас

                                               30 березня (вівторок )

                                               Урок № 105

  Тема. Л.Українка. « Лісова пісня ». Роздвоєність образу Лукаша.

Хід уроку

*Найдраматичнішим образом драми є образ Лукаша. його драматизм, у першу чергу, у нерозуміння самого себе, в його роздвоєності: з одного боку, юнак має співочу душу творця, з іншого — йому не чужі почуття власника, егоїста.Це підтверджують і слова Мавки, яка говорить: «У тебе голос чистий, як струмок, а очі непрозорі».

Створюючи образ Лукаша, Леся Українка торкнулася надзвичайно важливої життєвої проблеми: вміння реалізувати творчі можливості особистості, особливо якщо ти творча натура. Чим же викликана роздвоєність Лукаша?

*Зовнішність Лукаша. Це — «дуже молодий хлопець, гарний чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний «… в полотняну одежу… сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні за стіжки, свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку».

Риси характеру персонажа,які можна побачити під час першої зустрічі з ним напровесні на галявині волинського лісу: щирість, дитяча допитливість, чистота помислів юнака.

Мистецький хист Лукаша: «З очеретів чутно голос сопілки, ніжний, кучерявий, і як він розвивається, так розвивається все в лісі. Спочатку на вербі та вільхах замайоріли сережки, потім береза листом залепетала. На озері розкрились лілеї білі й зазолотіли квітки на лататті. Дика рожа появляє ніжні пуп’янки». — це сопілка Лукаша.

Зустріч з Мавкою, кохання до неї окрилило Лукаша. Він захоплюється красою Мавки, з подивом спостерігає, зачаровано слухаючи її розповідь, як міниться вираз її очей про зимовий сон природи. Покохавши Мавку, Лукаш розкриває перед нею свою поетичну душу. Як і його кохана, він чує, «як солов'ї весільним співом дзвонять». «вже не щебечуть, не тьохкають, як завжди, а співають: «Цілуй! Цілуй! Цілуй!».

Позитивні задатки в характері Лукаша — це вплив дядька Лева. Дядько Лев є втіленням гармонії у стосунках людини і природи, він володіє великою мудрістю і вміє жити у мирі й злагоді з навколишнім світом і силами природи. У мові дядька Лева відбито його життєвий досвід, знання про світ. Він володіє словами, які допомагають облаштувати мирне співжиття з мешканцями лісу і вберегтися від усіляких напастей)

           Причини розвитку негативних рис у характері Лукаша:

*вплив суспільного середовища та обставин життя: *лицемірство;

* корисливість, що панують у взаєминах людей, проникли і в душу Лукаша.

Мати постійно незадоволена грою сина на сопілці, його взаєминами з Мавкою, які, на її погляд, заважають працювати. Хоча Лукаш спочатку намагається захищати себе і Мавку, згодом починає розділяти погляди матері на те, що робота і краса — несумісні; невістка в сім'ї — невільниця, гірша наймички, і цінують її за придане; всім і за все треба віддячувати, навіть за почуття любові; «… їм така невістка не до мислі… Тобі недобра з їх свекруха буде!». «їм невістки треба, бо треба помочі — вони старі. Чужу все до роботи заставляти не випадає… Наймички — не дочки». «Була надія, що віддячусь потім». — так він каже Мавці, коли вона благає його не зневажати «душі своєї цвіту».

*Пізнє літо провіщає згасання кохання Лукаша. Він перестає грати на сопілці. Власницькі почуття остаточно оволоділи ним.

Природа наділила Лукаша поетичним хистом, але способом свого життя він не може піднестися до нього, не може розвинути в собі цей дар. Коли його засмоктує буденщина, практицизм, то вона витісняє з душі юнака вміння творити красу, він не може реалізувати своїх творчих можливостей, бо дбає не про високе, а про буденне, сіре.

Цей образ набуває в творі алегоричного звучання: він символізує складність людських поривань до ідеалу, приклад того, як засмоктує людину буденщина. Проте вбити мрію неможливо, і саме про це співає сопілка Лукаша у кінці п’єси. В останній сцені Леся Українка показує торжество краси в душі Лукаша. Звернений до власної долі монолог Лукаша перейнятий не стільки скорботою, скільки вірою у високе призначення людини, силу людського хисту, розуму, волі.

         Домашнє завдання. Скласти план до характеристики образу Лукаша(письмово в зошит).

Немає коментарів:

Дописати коментар