Займенник

 

                                              Українська мова 6 клас

                                                    5 квітня ( понеділок )

                                                      Урок № 99

Тема: Займенник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

                   «А поспитай звичайного займенника

                      За кого він у мові? За іменника!

                   Хоч може цей наш скромний посередник

                   Замінювать числівник і прикметник.

                                                                             Д. Білоус

                      ***У великому місті Українська Мова на одній вулиці жила собі сім’я Іменників. По сусідству з ним жила сім’я Займенників. Іменники пишались тим, що саме вони дають імена та назви всім предметам.

-         Ми дуже важливі! – хвалилися вони.

А Займенники були маленькі та скромні. Коли говорили Іменники, вони мовчали. Та одного разу сталась пригода. Застудились Іменники, у них пропав голос. Що ж робити? Що станеться з мовою? І тут на допомогу своїм сусідам прийшли скромні Займенники. Вони хоч і не могли називати предмети, але могли вказати на них. І сталося диво. Замість хворого іменника «дівчинка» у реченні став Займенником «вона», замість хлопчика «він». А як легко вказували Займенники на себе і на своїх друзів.

      - Я, Ти, Ми, Ви! – весело вигукували вони.

Іменники зізнались, що цю роботу вони б ніколи не змогли так добре виконати. З того часу Іменники дружать із Займенниками, допомагають їм будувати речення. А країна Українська Мова стала ще кращою та багатшою.                        ***Кількість займенників в Українській Мові невелика, але вживаються вони дуже часто.

Займенник – це самостійна частина мови, яка вказує на особу, предмет, ознаку та кількість, але не називає їх, відповідає на питання хто? що? який? чий? котрий? скільки?

Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу.

                                                      (Підручник, с. 206 - 207)

-Кожен займенник має своє значення. В українській мові за значенням займенники поділяються на дев’ять розрядів.

        1.Займенники, які вказують на особу називаються – особові. До них належать: я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони.

       2.Займенник незмінюваний, не має форми Н.в., роду та числа, а лише вказує на особу, яка виконує дію. Він називається – зворотнім .

       3. Займенники, які завжди щось питають та вживаються у питальних реченнях, – питальні. До них належать: хто? що? який? чий? котрий? скільки?

      4. Займенники,які відносяться до іменних частин мови, до яких ставиться запитання,  називаються відносними. Відносні — ті самі, що й питальні, але вживаються в розповідних та окличних реченнях. До них належать: хто, що, який, чий, котрий, скільки.

     5. Займенники, які вказують на невідому, невизначену особу, предмет, ознаку або кількість,  називаються неозначеними. До них належать: хтось, хто-небудь, будь-хто, дехто, абихто, щось, скільки-небудь і т.д.

6.Займенники,які завжди щось заперечують, - заперечні. До них належать: ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки і т.д.

7.Займенники,які завжди вказують на приналежність предмета певній особі,  називаються присвійними. До них належать: мій, твій, наш, ваш, їхні, свій, його, її.

            8.Займенники, які вказують на предмет, ознаку або кількість предметів,  називаються  вказівними. До них належать: той, цей, такий, стільки.

 9.Займенники,які вказують на узагальнену ознаку і використовуються як означення,  – означальні. До них належать: весь, всякий, кожний, сам, самий, інший.

                   Домашнє завдання .

Вивчити правила на сторінках 206 – 207, виконати вправу 466 на сторінці 207. Переписати речення, визначити займенники та їхні розряди.